На допомогу вихователю

ГРАМОТА ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Оволодіння рідною мовою неможливе без засвоєння дитиною грамоти. Навчання грамоти бере свій початок у дошкільному закладі і має на меті формувати в дітей еле­ментарні уявлення про основні мовленнєві одиниці, а також аналітико-синтетичні вмін­ня оперувати реченням, словом, складом і звуками мови. Як лінгвістично і методично правильно організувати навчання дошкільнят грамоти, як запобігти типовим помилкам дітей — про це та інше йдеться у пропонованій статті.

Важливий напрям роботи вихователя дошкіль­ного закладу — навчання дітей грамоти. Його актуальність визначається введенням обов'язкової дошкільної освіти з п'яти років, вимогами наступ­ності та перспективності в роботі дошкільної та початкової ланок освіти, сучасними вимогами до мовленнєвого розвитку дітей, володіння ними рід­ною мовою як засобом спілкування.

У науковій літературі (А. Богуш, М.Вашуленко, В.Горецький, Д.Ельконін, Л.Журова, Н.Скрипчен­ко та ін.) навчання грамоти визначається як про­цес формування в дітей готовності до опанування читанням і письмом та початкових елементарних умінь читати й писати.

Не можна заперечувати надзвичайну склад­ність процесу засвоєння грамоти, наявність у ньому кількох взаємопов'язаних етапів, більшість з яких припадає на початкову школу. Однак фор­мувати в дітей частину вмінь, традиційно відне­сених до навчання грамоти, доцільно розпочина­ти ще на дошкільному етапі.

Ще раз наголосимо: навчання дітей читан­ня й письма — головне завдання початкової школи. Водночас школа зацікавлена в тому, щоб дитина, яка приходить до першого класу, була добре підготовлена до цього, а саме: мала б розвинені усне мовлення, фонематичний слух, сформовані елементарні уявлення про основні мовленнєві одиниці, а також початкові навички аналітико-синтетичного характеру в роботі з ре­ченнями, словами та звуками; була підготовлена до оволодіння графікою письма.

Тож цілком логічно, на нашу думку, виокре­мити практично в усіх чинних програмах, за якими працюють дошкільні навчальні заклади, завдання навчання старших дошкільників еле­ментів грамоти.

НАЙВАЖЛИВІШІ ДЛЯ ПРАКТИЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ ПИТАННЯ,

ПОВ'ЯЗАНІ З НАВЧАННЯМ ДІТЕЙ ГРАМОТИ

1.   Насамперед слід розуміти психологічну та фізіологічну суть процесів читання й письма.

Читання й письмо — види мовленнєвої діяль­ності, основою яких є усне мовлення, а саме: оволодіння зв'язним мовленням, словником, виховання звукової культури мовлення, форму­вання його граматичного ладу. Особливого зна­чення набуває елементарне усвідомлення дітьми чужого і власного мовлення, коли предметом їхньої уваги і вивчення стають окремі його еле­менти (звуки, слова, речення). Але відомо, що до 3,5-4 років дитина ще не виділяє мовлення як самостійне явище. Вона усвідомлює тільки його смислову сторону, оформлену за допомогою одиниць мовлення. Саме вони стають предме­том цілеспрямованого аналізу під час навчання дитини грамоти. На думку науковців (Л.Журова, Д. Ельконін та ін.), необхідно "розвести" звукову й смислову сторони слова, оскільки без цього неможливо оволодіти читанням і письмом.

2.  Не менш важливо для вихователя глибоко усвідомлювати психологічну суть механіз­мів читання й письма.

Відомо, що вся інформація, якою користуються люди, закодована. В усному мовленні таким кодом є звуки або звукові комплекси, які в нашій свідо­мості пов'язуються з певними значеннями. Варто в будь-якому слові замінити хоча б один звук іншим, як зміст його втрачається або змінюється. На пись­мі використовується буквений код, у якому букви, буквені комплекси певною мірою співвідносяться зі звуковим складом мовленого слова.

Мовець постійно переходить з одного коду на ін­ший, тобто перекодовує звукові комплекси в букви (під час письма) або ж буквені комплекси — у зву­кові (під час читання).

Отже, механізм читання полягає в перекодуванні друкованих або письмових знаків у смислові оди­ниці, в слова; письмо ж є процесом перекодування смислових одиниць мовлення в умовні знаки, які можуть бути написані (надруковані).

3.   Актуально для організації навчання до­шкільників грамоти — вибрати метод, який максимально повно враховує співвідно­шення усного та писемного мовлення, а саме звуків і букв.

Найбільше відповідає особливостям фонетич­ної та графічної систем української мови звуковий аналітико-синтетичний метод навчання дітей грамоти, основоположником якого був відомий вітчизняний   педагог   К.Ушинський.   Природно, що цей метод удосконалювався з урахуванням досягнень психолого-педагогічної та лінгвістич­ної науки, передової практики, але й сьогодні він є найбільш ефективним у розв'язанні комп­лексу освітньо-виховних та розвивальних зав­дань навчання грамоти як першокласників, так і дошкільнят.

Схарактеризуємо цей звуковий метод. Навчан­ня грамоти за ним має виховний та розвивальний характер, забезпечуючи розумовий розвиток ди­тини через систему аналітико-синтетичних вправ; метод будується на активних спостереженнях за довкіллям, мовними та мовленнєвими явищами, а також передбачає опору на живе мовлення, на вже сформовані в дітей мовленнєві навички й уміння.

     Основою свідомого оволодіння дітьми звуко­вими одиницями є розвиток у них фонематичного слуху та фонематичного сприймання.

Наголосимо, що орієнтування дітей у звуковій формі слова є більш значущим, ніж просто під­готовка до засвоєння основ грамоти. Варто при­слухатися до думки Д. Ельконіна щодо ролі роз­криття перед дитиною звукової дійсності мови, звукової форми слова, оскільки від цього залежить усе подальше вивчення рідної мови — граматики і пов'язаної з нею орфографії.

4. На етапі добукварного періоду дітей озна­йомлюють   з   основними   мовленнєвими одиницями: реченням, словом, складом, звуком. При цьому вихователі мають бра­ти до уваги особливості української фоне­тики й графіки.

Спостереження за практикою навчання старших дошкільників грамоти, аналіз методичних посібни­ків, у яких подаються відповідні конспекти занять, переконливо свідчать,  що найбільше помилок вихователі припускаються на етапі ознайом­лення дітей з фонетико-графічною системою рідної мови. Так, непоодинокі випадки ототожнен­ня звука й букви, привертання уваги дітей до неіс­тотних ознак фонем, змішування м'яких і твердих 

♦  В українській мові існує 38 фонетичних одиниць. 

Фо­неми — це основні звуки мовлення, за допомогою яких роз­різняються слова (дім — дим, руки — ріки) та їхні форми (брат, брата, брату). За акустичними властивостями звуки мови поділяються на голосні (їх в українській мові 6 — [а], [о], [у], [є], [и], [і]) та приголосні (їх 32). Голосні та приго­лосні звуки різняться своїми функціями (голосні утворюють склад, а приголосні тільки входять до нього) і способом тво­рення. Голосні утворюються видихуванням повітря, що віль­но проходить крізь ротову порожнину; основою їх є голос. Під час вимовляння приголосних повітряний потік натрапляє на перешкоди через повне або часткове змикання органів мовлення. Саме за цими ознаками слід навчати дітей роз­різняти голосні й приголосні звуки.

♦  Голосні звуки бувають наголошені і ненаголошені, при­голосні — тверді й м'які, а букви великі й малі, друковані й рукописні. Помилковими є словосполучення "голосні (при­голосні) букви", "тверді (м'які) букви". Правильно вживати словосполучення "буква на позначення голосного звука", "буква, яка позначає приголосний звук", або "буква голо­сного", "буква приголосного звука".

♦  32 приголосні звуки поділяються на тверді та м'які. На­голосимо, звуки [л] — [л'], [д] — [д'], [з] — [з'] тощо існують як самостійні звуки. Правильно звернути увагу дітей на схо­жість звуків у парах слів (лис-ліс — [л]-[л'], син-синь — [н]-[н'] тощо), організувати спостереження за їх артикуляцією та підвести до висновку, що це приголосні звуки, які звучать по-різному — твердо і м'яко. Це різні звуки ще й тому, що вони здатні змінювати значення слова.

5. Початкові уявлення про звуки мовлення, їхню якісну характеристику (голосний, приголосний, твердий, м'який приголос­ний) діти мають дістати на практич­ній основі, через організацію активних спостережень за відповідними мовними одиницями, з належним усвідомленням їхніх істотних ознак.

Зокрема, дошкільників слід навчити розпізнава­ти голосні й приголосні звуки за способом вимови (наявність чи відсутність перешкод у ротовій по­рожнині) та здатністю утворювати склад.

Усвідомивши основну відмінну ознаку приголосного у зіставленні з голосним, діти дістають елементарні лінгвістично достовірні уявлення про фонетичну систему рідної мови.

6. У сучасній методиці навчан­ня грамоти прийнято прин­цип складового (позиційно­го) читання.

Це пов'язано з тим, що в укра­їнській мові звуковий зміст літери виявляється лише в поєднанні з ін­шими літерами, а тому побуквене читання постійно призводило б до помилок. Методично правильно із самого початку роботи над техні­кою читання орієнтувати дітей на відкритий склад як одиницю чи­тання.

Тому великого значення у методи­ці навчання грамоти набуває складоподіл. Склад з погляду творення — це кілька звуків (або один звук), які вимовляються одним поштовхом видиху­ваного повітря. Основним звуком у кожному складі є голосний, саме він утворює склад. Тому голос­ні звуки і називають складотворчими. У сучасній українській мові є склади лише з одного голосного (о-се-ля), але найчастіше складом є сполучення голосного з одним приголосним (по-ле), двома приголосними (кни-га, зо-шит), трьома й чотирма приголосними звуками (е-ле-ктрич-ний) та ін.

Тобто, завдання педагога — органічно по­єднати на занятті з навчання грамоти процеси навчання, виховання й розвитку старших до­шкільників.

Готуючи й проводячи заняття з навчання грамоти, вихователь має дотримуватися ві­домих дидактичних принципів. Нагадаємо основні з них, а саме: науковість, доступність, систематичність, послідовність, наочність, сві­домість та активність засвоєння знань дітьми, індивідуальний підхід до них тощо. Зазначи­мо: що в методиці навчання дітей грамоти дея­кі традиційні принципи починають трактуватися по-іншому, мають свої особливості. Наприклад, добре відомий принцип науковості передбачає, що дітям повідомляють елементарні, але досто­вірні відомості про одиниці мовної системи. Так, голосним є звук, при вимові якого повітря вільно проходить і не натрапляє на жодні перешкоди у роті. На врахуванні істотних ознак складу як мов­ної одиниці ґрунтуються такі методичні прийоми, як підкладання руки під підборіддя, розташуван­ня долоні руки перед ротом.

Будь-яке заняття в дошкільному закладі не мож­на уявити без використання наочності. Цей прин­цип під час навчання грамоти вимагає залучення до пізнавальної діяльності дитини низки аналізато­рів, насамперед слухомовленнєвого. Робота цього аналізатора активізується під час розвитку фоне­матичного слуху дітей, навчання їх звукового , { аналізу, ознайомлення зі звуками мовлення, реченням, словом і складом. Вивчення звуків та їх характеристики, формування уявлень про особливості речення, слова, складу, навчання правильно інтонувати речення відбуваються успішніше, якщо діяльність слухового аналі­затора доповнюється рухами артикуляційних органів — вимовлянням.

Розв'язанню певних дидактичних зав­дань сприяє зоровий аналізатор. Зором дитина сприймає не самі елементи усного мовлення, а символи, які його зображують. Так, речення або слово схематично показу­ють смужками різної довжини, звук і звуко­ву структуру слова — фішками і схемами, які складаються із трьох-чотирьох клітинок тощо. Зорове сприйняття такої наочності, а також дії з нею допомагають дитині спочатку "побачити" елементи мовлення, а потім сві­домо оперувати ними.

ДИДАКТИЧНІ ВИМОГИ ДО ЗАНЯТТЯ З ГРАМОТИ

. Заняття з навчання грамоти має бути лінг­вістично грамотним як за трактуванням понять, так і за організацією роботи над ними, постанов­кою запитань, добором дидактичного матеріалу.

• Навчання не повинно руйнувати природ­ного життя дитини. У роботі з дошкільниками слід широко використовувати ігрові технології.

Засвоєння грамоти має відбуватися в контексті практичної та ігрової діяльності. Відомо, що про­відним видом діяльності дошкільників є гра, в процесі якої формується їхній характер, мислен­ня, мовлення. У методиці навчання грамоти знач­не місце посідають різноманітні ігри — сюжетні, рухливі, ситуативні, драматизації, ігри із завдан­нями тощо. З допомогою дидактичних ігор у дітей формується орієнтація у звуковій структурі слова, закріплюються вміння інтонаційно виокремлювати

Склад впізнати кожен зможе Нам долонька допоможе!

звук у слові, визначати його якісну характерис­тику ("Звук заблукав", "Назви слово", "Упізнай слово", "Живі звуки", "Влучте в ціль", "Ланцюжок слів" тощо), формується уявлення про речення як одиницю мовлення, про його словесний склад ("Живі слова", "Продовж і передай", "Допоможіть зайчику знайти відповідну схему" тощо), закріплю­ються знання про слово, його складову структуру ("Впізнайте слова", "У світі тварин", "Допоможіть Барвінку озвучити малюнки й визначити кількість складів", "Здогадливий заєць" тощо).

Доцільно надавати більшості занять певного сю­жету. Наприклад, дітей можна запросити до Звуко­вого лісу, Міста Звуків, у яких, окрім звуків, живе ще злодій Звукоїд, який полюбляє викрадати зву­ки зі слів. Проведення занять у такій формі дасть можливість реалізувати принцип ігрової організації навчання.

Сучасне заняття з навчання грамоти має бути ігровим за формою та навчальним за змістом.

*  Важливо враховувати психологічні та фізіо­логічні особливості дітей шостого року життя. Діти цього віку дуже емоційні, вразливі, у них ще слабка нервова система — тож не варто зловживати різ­ними змаганнями, оскільки малюки ще не вміють гідно переносити поразки, що може стати причи­ною гірких сліз. Через підвищену втомлюваність до­шкільнят актуальною є вимога частіше змінювати види діяльності, урізноманітнювати завдання. У ді­тей цього віку ще не стійка увага, тож треба зацікав­лювати їх навчальним матеріалом, якомога частіше використовувати на заняттях ігрові ситуації.

♦  На заняттях з навчання грамоти має па­нувати атмосфера доброти, взаємопова­ги, взаємодії, загальної (педагога і дітей) зацікавленості, колективного пошуку, взаєм­ного задоволення від "пізнавальних перемог" (Ш.О.Амонашвілі), співпраці, співтворчості, яка виключає пригнічення дитини, приниження її особистості. Не забуваймо хвалити наших вихованців за найменші успіхи, висловлю­вати радість з цього приводу, захоплення, підтримку: "Ти молодець!", "Як добре ти впо­рався із завданням!", "Наступного разу вийде ще краще". Особливо це стосується дітей, які з різних причин відстають від своїх одноліт­ків. Варто уникати негативних оцінок дошкіль­нят та результатів їхньої діяльності. Водночас треба давати розгорнуті оцінні судження, з конкретними порадами, як можна усунути не­доліки, подолати труднощі; залучати дітей до оцінювання виконання завдання товаришами. Найголовніше, щоб оцінки педагога і дітей були вмотивованими і зрозумілими.

♦  Упродовж заняття доцільно кілька разів змінювати види діяльності дітей. Це зробить його динамічнішим, а увагу дітей стійкішою, запо­бігатиме перевтомі

Щоб полегшити подальше навчання грамоти ді­тей у початковій школі, варто враховувати сучас­ні вимоги до уроків з першокласниками.

Насамкінець застережемо вихователів від на­уково не обґрунтованого механічного об'єднання занять з навчання грамоти із заняттями з вихо-[  вання звукової культури мовлення.

Таке об'єднання не дає можливості макси­мально  повно  реалізувати   специфічні  завдання цих двох типів занять, перевантажує їхній зміст, робить непрозорою структуру. Незважаючи на близькість окремих цілей цих занять (наприклад, розвиток фонематичного слуху), спільність мето­дів і прийомів тощо, кожне з них має будуватися і проводитися своєрідно. Так, на заняттях з на­вчання грамоти посиленої уваги потребує робота з формування у дошкільників уявлень про мовлен­нєві одиниці (речення, слово, склад, звук) та на їх основі аналітико-синтетичних умінь.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГУЛЯНКИ У режимі дня дошкільного закладу передбачаються дві прогулянки: у першій половині дня та у другий. Під час прогулянки повною мірою  повинні реалізовуватися освітньо – виховні  завдання. Оздоровлення дітей. Фізичний розвиток. Розвиток самостійності. Розширення кругозору. Ознайомлення з навколишнім світом. Виховання естетичних почуттів, культури поведінки. Педагог сприяє розвитку у дітей елементарних природно - наукових уявлень про фізичні властивості навколишнього світу, формуванню географічних знань (відповідно до  вікових можливостей) і екологічної культури, емоційно позитивного відношення до живої і неживої природи. З метою успішної реалізації перерахованих вище завдань необхідно ретельне перспективне планування цього режимного моменту. При плануванні прогулянки вихователь повинен враховувати безліч різноманітних факторів: погодні умови, вік і контингент дітей, наявність інвентарю та  відповідного обладнання, і багато чого іншого. Структуру прогулянки умовно можна представити в такий спосіб: спостереження; трудова діяльність дітей; рухливі ігри; індивідуальна робота дітьми; самостійна діяльність дітей; індивідуальні бесіди з дітьми; організація самостійної діяльності дітей; індивідуальна робота з дітьми (розвиток мови, пізнавальний розвиток). Різновиду прогулянок Типова - максимально вільна діяльність дітей (максимум атрибутів). Комбінування: цільова прогулянка і самостійна діяльність. Прогулянка - екскурсія - похід. Спортивні естафети. СПОСТЕРЕЖЕННЯ Спостереження - це в першу чергу спостереження за сезонними явищами в живій і неживій природі. Важливо закріплювати знання дітей про те, що ці зміни впливають на життя тварин і людини, навчити робити висновки про взаємозв'язки різних природних явищ. Переважно планувати спостереження на прогулянці по днях тижня. Спостереження розвиває допитливість. Вихователь підтримує інтерес дітей до прикмет пори року, задає запитання, які націлюють увагу дитини та спонукують їх до подальших спостережень. Отримані спостереження можна закріпити наступними замальовками, складанням розповідей. На літній, весняній, зимовій, осінній прогулянці педагоги періодично звертають увагу дітей на колірну гаму дерев. Використання віршів на певну тему при спостереженнях і розглядання допомагає підсилити враження дітей від прогулянки. Вірші про природу, загадки, народні прикмети й прислів'я - всі ці нехитрі словесні прийоми дозволяють зробити прогулянку більше емоційної, направити спостереження дітей у потрібне русло. ТРУДОВА ДіЯЛЬНіСТЬ Дітей залучають до збору насіння квітів на клумбі, осіннього листя для гербарію та прикраси групової кімнати, пересаджуванню квітів із клумби у горщики для куточка природи, прибирання на прогулянковому та спортивному майданчиках. Для успішного вирішення завдань щодо розвитку самостійності і акуратності, прищепленню працьовитості дуже важливо правильно підібрати дитячий інвентар: граблі, лопатки, совки, відра, візочки. Велике значення при організації праці з дітьми на прогулянці має емоційне відношення до справи, що задає вихователь ще до початку роботи. Не завжди сама робота буде цікавити дітей, іноді їх залучає мета, поставлена вихователем, а під час виконання роботи захоплюють спільність інтересів, злагодженість, змагання тощо. Не менш важливо створити правильну мотивацію, пояснити, чому необхідно зробити цю роботу саме сьогодні і саме таким способом. Дітей старшої групи варто підводити до розуміння того, що потрібно робити не тільки цікаву роботу, але й необхідно урізноманітнити діяльність, вихователь може запропонувати дітям відгадати загадки. Щоб правильно керувати спостереженнями та трудовою діяльністю дітей на прогулянці, вихователь повинен поповнювати свої знання про рослини і тварин, володіти практичними вміннями та навичками в цій області, а також методикою проведення спостережень, екскурсій, організації праці дітей дошкільного віку. РУХЛИВІ ІГРИ Рухливі ігри плануються і проводяться вихователем самостійно, з урахуванням побажань дітей. Вони можуть бути досить різноманітні, тому щоб уникнути монотонності доцільно спланувати рухливі ігри по днях тижня з урахування пори року. Таке планування дозволяє врахувати інтереси кожної дитини, повністю охопити програмний матеріал рухливих ігор, організувати діяльність вихователя. Обов'язково дві рухливих ігри. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА Індивідуальна робота на прогулянці теж ретельно планується. При цьому враховуються рекомендації вузьких фахівців. Важливо, щоб дитина, з якою ведеться індивідуальна робота, розуміла її необхідність і охоче виконувала запропоновані завдання. САМОСТІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ Самостійна діяльність дітей на прогулянці також має потребує грамотного керівництва. Вихователь може запропонувати дітям організувати сюжетно - рольову або рухливу гру, цікаві завдання, іграшки або інвентар для праці й т.п. Необхідний постійний контроль за самостійною діяльністю дітей. Як театр починається з вішалки, так і прогулянка починається з роздягальні. Важливим фактором, що впливає на здоров'я дитини, є її одяг. Педагогічний колектив ДНЗ повинен проводити бесіди з батьками по цьому питанню щодо одягу та взуття дитини. Одяг і взуття дитини повинні підходити за розміром, не стискати рухи, бути з натуральних матеріалів і відповідати температурному режиму й погоді. У протилежному випадку можливі перегрів або переохолодження дитячого організму, різні поранення шкіри, травми. Важливим моментом в одяганні дітей на прогулянку є одночасність і послідовність, тобто діти повинні одягатися по можливості одночасно, щоб чекаючи, не спітніти. Педагоги широко використовують метод змагання, заохочення, а також роздільне вдягання з використанням загадок і приказок. Наприклад, загадується загадка про який-небудь елемент одягу, і ті діти, хто відгадав, повинні швидко і мовчки його надягти. Навіть ті діти, які не відгадали загадку, дивлячись на своїх друзів, швидко одягаються, щоб не бути останніми. Таким чином, дитина не тільки готується до виходу на прогулянку, але й розвиває фантазію, спритність. Звертаючи увагу на кожну дитину, вихователь постійно повинен тримати в полі зору всіх дітей: вчасно запобігти виникаючому конфлікту, похвалити тих, хто за власною ініціативою навів порядок у шафі та роздягальні. Так створюються гарні умови для всебічного розвитку та виховання дітей на прогулянці.