Методична скарбничка

Керуючись Законом України «Про дошкільну освіту», Програмою виховання і навчання дітей від двох до семи років, Базовим компонентом дошкільної освіти України, враховуючи досягнення і перспективи розвитку ДНЗ, педагогічний колектив разом із батьками та громадськістю вважає за доцільне працювати над реалізацією таких пріоритетних завдань:

• Продовжити роботу патріотичного виховання на засадах української етнопедагогіки, як складової виховання дітей дошкільного віку.
•  Завершити роботу щодо формування моральних якостей, духовних цінностей дошкільників
•  Розпочати роботу щодо формування здоров’язбережувальної компетентності дітей через формування доступних знань і уявлень про здоровий спосіб життя, про основи безпеки життєдіяльності шляхом інтеграції родинного і суспільного виховання на основі спільних зусиль з батьками вихованців

 Методична робота закладу спрямована на:

— вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя;

— стимулювання творчого потенціалу педагогів;
— підвищення педагогічної культури педагогів;
— вдосконалення педагогічної майстерності;
— розвиток спеціальних умінь та навичок;

— формування навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності.

Мета методичної роботи:

вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного вихователя; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності

Напрямки методичної роботи:

•підвищення соціально – психологічної культури вихователів;
• вдосконалення педагогічної майстерності;
• сприяння в опануванні світовою та національною, мовою і побутовою культурою;
• розвиток спеціальних умінь та навичок

Принципи методичної роботи:

•педагогічна співпраця з вихователем;
• робота в режимі довіри, доброзичливості;
• творча атмосфера , стимулювання творчої активності;
• надання вихователеві права вибору;
• системність методичних заходів;
• щоденна допомога.

 

Зміст методичної роботи реалізується через такі форми:

Колективні:

— педагогічні ради;

— педагогічні читання;

— семінари - практикуми;

— колективні перегляди освітнього процесу

Групові:

— методичні обєднання вихователів дошкільних груп;

— консультації

Індивідуальні:

— самоосвіта;

— взаємовідвідування;

— робота над проблемними питаннями;

— атестація

Організація навчальної діяльності в ДНЗ
(в групах короткотривалого перебування)

   Зміст

Вступ 

І. Нормативно – правовий супровід дошкільної освіти

ІІ. Організація навчальної діяльності дошкільників

2.1.Особливості організація навчальної діяльності дошкільників

2.2.Види навчальної діяльності

2.3. Умови ефективної організації освітнього процесу

ІІІ. Сучасні підходи до організації навчальної діяльності

3.1 Міні-заняття

3.2. Інтеграція – ефективна форма організації навчальної діяльності

ІV. Форми організації педагогічної роботи

V. Організація ефективної взаємодії в продуктивних видах діяльності

VІ. Організація режиму дня в групі короткотривалого перебування

VІІ. Критерії оцінювання дошкільної зрілості

Література

Вступ

         Головною метою модернізації дошкільної освіти на сучасному етапі розвитку держави є цілісний розвиток  дитини, як особистості. Очікування суспільства пов’язані сьогодні передусім із формуванням життєздатної, гнучкої, свідомої, творчої людини.

         Опікуватись цією проблемою слід починати з дошкільного дитинства, оскільки в цей віковий період закладається первинний образ світу і самого себе, базис особистісної культури.

       Здійснення переходу загальної середньої освіти на новий зміст, структуру і термін навчання вимагає перегляду підходів до організації роботи з підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі. Особливо це стосується дітей, які не відвідують дошкільний заклад.

         З прийняттям Закону України «Про дошкільну освіту» вперше законодавчо закріплено обов’язковість дошкільної освіти для дітей старшого дошкільного віку як складової системи безперервної освіти в Україні. Тому увага до цієї проблеми посилилася. Виникла необхідність застосування нових форм, моделей здобуття дітьми дошкільної освіти.

    Практичний досвід визначає найбільш ефективні нові  форми організації дошкільної освіти:

групи короткотривалого перебування;

центри розвитку дітей.

      Сучасна школа вимагає від майбутніх першокласників міцного здоров’я, володіння складними формами розумової аналітико-синтетичної діяльності, пізнавальної активності, високого рівня морально-вольових якостей, працездатності, а також великого обсягу конкретних знань, умінь і навичок. Це потребує серйозної підготовки малюків. Створення груп короткотривалого перебування  дітей – форма роботи порівняно нова, ще недостатньо вивчена і розроблена. Тому організація навчально-виховної роботи в таких групах  потребує особливого підходу, так як діти  до 4-5тирічного віку виховувались у сім’ї і ніколи не відвідували дошкільний заклад.    

        Педагоги, які працюватимуть в таких групах  і мають недостатній соціально-емоційний та пізнавальний досвід, повинні усвідомити специфіку організації  освітньо - виховної роботи і творчо підійти до організаці

І.Нормативно – правовий супровід дошкільної освіти

1.Закон України «Про дошкільну освіту»,  Указ Президента України №2628  від 1 липня  2001р. ;

2. Лист від 06.07.2010 «Роз’яснення щодо внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту» у частині забезпечення обов`язковості здобуття дошкільної освіти дітьми п`ятирічного віку»;

3.Указ президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» № 244/2008 від 20.03.2008 р.;

4. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні,(нова редакція), 2012 р.;

5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», 2011 р.;

6. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», 2011р.

7.Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» № 188 від 09.09.2010 року;

8.Наказ МОН України «Про проведення моніторингового дослідження стану й розвитку системи освіти дітей старшого дошкільного віку» № 1000 від 25.10.10р.;

9.Наказ МОН України «Про впровадження програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» № 1111 від 23.11.2010 р.;

10.Наказ МОН України «Про затвердження Примірного положення про консультативний центр для батьків або осіб, які їх замінюють і дітей, які виховуються в умовах сім’ї» №714 від 30.06.2011р.;

11.Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року;

12.Положення про дошкільний навчальний заклад, Постанова Кабінету Міністрів України № 305 від 12 березня 2003 р.; 

13.Положення про навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний заклад», "загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» - Постанова Кабінету Міністрів України №306 від 12 березня 2003р.;

14. Лист Міністерства освіти і науки України «Планування освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах» № 1/9-455 від 03.07.2009;

15. Інструктивно-методичний лист «Про організацію роботи з дітьми п’ятирічного віку» 1/9-666 від 27.09.2010р.;

16. Інструктивно-методичний лист «Про роботу дошкільних навчальних закладів у 2013-14 навчальному році» №1/9- 446  від 20.06.2013р.;

17. Інструктивно-методичні рекомендації «Про організовану і самостійну діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі» №1.4/18-3082 від 26.07.2010 р.;

18. Методичні рекомендації МОН «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального  закладу» № 1/9-563 від 16.08.2010;

19. І нструктивно-методичні рекомендації «Про забезпечення взаємодії в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного віку і молодшого шкільного віку» №1/9-634 від 19.08.2011р.

20. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Щодо терміну перебування дітей, які досягли шестирічного віку, у дошкільних навчальних закладах» №1/9-552 від 22.07. 2011 року;

21.  Наказ МОН молодь спорту України «Про  програмно – методичне забезпечення організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку» № 952.від 14.10.2010 р.;

22. Інструктивно-методичні листи МОН молодь спорту України про  варіативні форми  здобуття дошкільної освіти:

«Про організацію короткотривалого  перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» від 29.07. 2011 р. № 1/9-577;

«Організація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах. Рекомендації щодо календарно-тематичного планування навчально-виховного процесу в ДНЗ» від 6.06. 2005 року №1/9-306;

ІІ. Організація навчальної діяльності дошкільників

2.1.Особливості організація навчальної діяльності дошкільників

       Навчання в дошкільних групах короткотривалого перебування так як і у дитячому садку являє собою цілеспрямований процес повідомлень, передання педагогом дітям нових знань та вмінь, виховання правильного ставлення до навколишньої дійсності, формування пізнавальної діяльності дошкільників, розвитку в них вміння вчитися.

       Вихователь – це центральна фігура в навчанні: він організовує та спрямовує діяльність дітей. Навчання – процес двосторонній і містить у собі активну діяльність на заняттях кожної дитини в групі.

        Базовий компонент дошкільної освіти в Україні не заперечує заняття як одну з можливих форм організації життєдіяльності дошкільника, проте не визнає його як основну і, головне, - найпродуктивнішу для цього вікового періоду життя малюка форму, бо чим менша дитина, тим більше значення в її житті має гра, спілкування та продуктивна діяльність.

        Ця позиція потребує істотних змін у тактиці та стратегії педагогічного процесу. Визнаючи дитину центром педагогічної діяльності, необхідно розширити рамки заняття, подивитися на нього очима вихованця, віддати перевагу спілкуванню та грі, якими він дорожить найбільше.

       Вимоги до рівня розвиненості, виховання, навченості дітей дошкільного віку визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти України та реалізується Державною базовою програмою  Навчально-пізнавальна робота з дітьми 6-го року життя бу­дується на основі особистісно орієнтованого підходу до дітей. Тому й розглядаємо навчання як особистісно оріє­нтоване, що повинно забезпечувати розвиток та самороз­виток дитини з урахуванням її індивідуальних особливо­стей, здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтирів та суб'єктивного досвіду, можливості реалізувати своє "Я". Психічне "Я" - це проблема свідомості та самосвідо­мості. Розвиток свідомості розглядається як єдність ком­понентів:

становлення системи знань, понять (йдеться про пізна­вальну активність, яка передбачає вміння аналізува­ти, порівнювати, відкривати, експериментувати, тво­рити, самостійно шукати відповіді); тут менша увага звертається на саму суму знань, а більша - на форму­вання критичного мислення, творчої уяви); переживання дитини (емоційна сфера, де дитина повин­на володіти емоційною регуляцією поведінки та діяльності); довільна поведінка (дитина має бути компетентною в елементарних формах емоційності, цілеспрямова­ності, витривалості, рішучості, впевненості, а також в способах досягнення певних успіхів, долаючи труд­нощі, не уникаючи їх).

        Діяльність старшого дошкільника має бути організо­вана таким чином, щоб у ній дійсно розвивалися ті психічні функції, які необхідні для навчальної діяльності, щоб ця діяльність була логічним переходом від ігрової до навчальної. Спеціально організована діяльність старшого дошкільника, мета якої - формування психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю, повин­на базуватися на провідній діяльності цього віку - грі, з залученням основних елементів навчальної:

-         довільність;

-         вміння сприймати навчальне завдання;

-         керованість психічними процесами;

-         вміння планувати свої дії;

-         організованість;

-         самостійність;

-         уміння контролювати себе (самоконтроль).

        Новий вид діяльності, у даному випадку - навчальна, не надбудовується механічно на попередню - ігрову, ос­кільки наявність психологічних передумов, що зароджу­ються у грі, ще не визначає психологічної готовності до оволодіння навчальною діяльністю, вона з'являється як наслідок цілеспрямованого формування.

 2.2.Види навчальної діяльності

          У структурі педагогічного процесу, побудованою за  особистісно орієнтованою моделлю, виділяють такі складові:

-         партнерська взаємодія;

-         гурткова, студійна робота;

-         індивідуальна робота у повсякденному житті;

-         пошуково-дослідницька діяльність;

-         заняття  різних видів

        Розглянемо одну з форм роботи з дітьми старшого дошкільного віку -  заняття різних видів. Зміст занять визначається з урахуванням знань дітей і програмових вимог, проте обов'язковим є додержання принципу логі­чної послідовності педагогічної діяльності. Так, навчати порівнювати числа можна лише за наявності в дітей умінь порівнювати множини (групи) предметів; навчати скла­дати оповідання чи розповіді - навчивши складати розповіді-описи про іграшки, живі об'єкти, предметні та сю­жетні картинки.

           Важливим принципом навчання є розвивальний, який ставить дитину в умови активної й свідомої діяльності. Особливого значення надається дидактичним, сюжетно-рольовим, творчим іграм, діям з предметами, які діти можуть розташовувати, переставляти, комбінувати в пев­них взаємовідношеннях, спостерігати, та на основі влас­них вражень робити висновки.

Реалізація розвивального навчання передбачає турбо­ту педагога як про дозування часу на занятті під час зас­воєння того чи іншого матеріалу, так і добору форм, ме­тодів і прийомів цього засвоєння.

          

         Оцінювання знань дітей на занятті здійснюється сло­весними заохочуваннями, роз'ясненнями, пропозиціями; оцінюється не особистість, а її діяльність.

         Позитивна, змістовна оцінка передбачає:

а) постійне доброзичливе ставлення до дитини як осо­бистості;

б) позитивну оцінку зусиль дитини, спрямованих на розв'язання будь-якого завдання (навіть тоді, коли вони не дали позитивного результату);

в) конкретний аналіз труднощів, з якими стикається дитина, і допущених нею помилок;

г) чітке пояснення, як можна поліпшити досягнутий результат.

         Особливо важлива оцінка діяльності дітей на першому етапі навчання, коли "домашні" діти потребують підтрим­ки, уваги, заохочення їх зусиль. Можна оцінювати робо­ту усієї групи за допомогою висловлювань улюблених дітьми персонажів казок, мультфільмів, розкриваючи як позитивне в роботі, так і негативне, накреслюючи шляхи подолання труднощів і недоліків.     Недоцільно заохочува­ти дітей великою кількістю різноманітних фішок, адже похвала перед дітьми, виставка дитячих робіт виклика­ють більший інтерес до навчання, бажання вчитися, ви­конувати завдання краще.

         Одним з шляхів впровадження принципу особистісно орієнтованого підходу в педагогічний процес є комплекс­не вивчення можливостей розвитку дітей, а саме:

1. Вивчення особливостей розвитку дитини (за показ­никами готовності дітей до школи та орієнтовними показниками нервово-психічного розвитку 5-6-річних дітей).

2. Розробка програми індивідуального розвитку дитини.

          Вивчення особливостей розвитку дітей здійснюється двічі протягом навчального циклу:

• на початку(жовтень). Мета - визначення об'єму та якості знань, рівня вмінь та навичок, особливостей пізна­вально-вольової активності, розробка програми інди­відуального розвитку;

• в кінці (травень). Мета - визначення рівня готовності дитини до навчання в школі та компетентності дітей за освітніми лініями(заповнення карти компетентності).

          Отже, принцип гуманістичної педагогіки пронизує всі види діяльності дошкільника (навчальну, ігрову, само­стійну, трудову) і реалізація його здійснюється через осо­бистісно орієнтований підхід до організації життєдіяль­ності дитини.

2.3. Умови ефективної організації освітнього процесу

       Спираючись на основні завдання дошкільної освіти, які визначені у програмі «Українське дошкілля»,  орієнтуючись на критерії компетентності дошкільника, які визначені у  Базовому компоненті дошкільної освіти та  Коментарі до нього, вихователь при складанні навчально-виховних планів повинен:

-         врахувати психологічний вік дитини як інтегровану характеристику специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості і  особистості. На думку провідних фахівців паспортний вік не є надійним критерієм визнання реального рівня, якого досягла у своєму розвитку дитина (діти однієї і тієї самої вікової  категорії можуть істотно різнитися в цьому між собою);

-         врахувавши індивідуальні особливості дітей і реалізувати  індивідуальний підхід до них, врахувавши індивідуальну історію життя ( біографію, умови життя родини, кількість в ній дітей, освітнього рівня батьків, тощо);

-         спрямувати свою увагу на формування в дошкільника цілісної картини світу в єдності всіх освітніх ліній, елементарної форми світосприйняття – реалістичного й оптимістичного, яке визначає можливості організації набутих знань і управління своєю діяльністю;

-         забезпечити під час навчально-виховного процесу розвиток і саморозвиток дошкільника (змістити акценти з дорослого як організатора педагогічного процесу на дитину як об’єкти основної турботи, на її життєдіяльність);

-         врахувавши активність дошкільника зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу. Такий перехід передбачає ставлення педагога до дитини як до особи, яка має право на власний вибір, прийняття самостійного рішення, на свої переваги та особистий час, на задоволення основних потреб, можливість усамітнитися, на відстоювання власної гідності; сприяти розвитку креативних здібностей, творчого ставлення дитини до життя;

-         ґрунтуватись на принцип природовідповідності, який має стати одним із основних в організації дитячої життєдіяльності і забезпечити ритмічність у зміні форм, етапів інтенсивності буття дошкільника. Це допоможе зберегти його психічне здоров’я, врівноважити буття дитини, створити комфортні й корисні для її повноцінного розвитку умови. Це передбачає право педагога коригувати послідовність, тривалість та інтенсивність запланованих заходів за складних погодних умов та особливих причин, які позначаються на стані дітей.

          Педагог виступає не лише як наставник і вихователь, а як людина, яка протягом певного часу проживає  спільне з дитиною життя, плекає її душу, відповідає за екологію її  особистості, забезпечує почуття рівноваги й безпеки, комфорту й затишку. Важлива функція вихователя – зберегти захисні сили дитячого організму, пом’якшувати жорстокі виливи довкілля на нього; уникати штучної загальності, конкурентності, екстремальності в  щоденному бутті; спрощувати процес соціалізації дошкільника, імтимізувати його життя, підтримувати безпечну для нього дистанцію та, бажання визначати своє місце серед інших. 

            Тому в Базовому компоненті підкреслено самоцінність  дошкільного дитинства, визначено його основну роль у становленні особистості та  відмінність від шкільного віку. Дошкільний заклад названо інститутом соціалізації, а не  школою для малят. Його основне призначення – навчити дитину основ науки життя, а не подавати знання з окремих предметів.

         У перший місяць перебування дітей в дошкільній групі відбувається адаптація їх до приміщення групи, до особи вихователя, до колективу дітей, до режиму, за яким організовується їх життєдіяльність в групі, школі. Тому вихователю слід продумати не тільки цікаві, а й доступні  форми організації діяльності дітей. Це можуть бути :

-         рухливі ігри, які не потребують особливого вивчення правил;

-   прогулянки,  де вихователь залучає дітей до спільних спостережень за об’єктами  живої та неживої природи;

-         читання та показ за допомогою різних видів театру улюблених казок;

-         організація самостійної ігрової діяльності дітей;

-         спілкування з дітьми.

               Це дасть можливість педагогу організувати дітей підгрупками, а пізніше і цілою групою та  підвести до спільної  навчальної діяльності.

        

ІІІ. Сучасні підходи до організації навчальної діяльності

3.1 Міні-заняття

В умовах різновікового колективу міні-заняття дадуть можливість вихователю проводити роботу з дітьми п’ятирічного віку окремо від інших дітей. Адже міні-заняття не завжди потребують залучення до діяльності всієї групи вихованців, а здебільшого орієнтовані на невелику підгрупу дітей, які проявляють інтерес, готовність до конкретного виду діяльності (індивідуально-груповий спосіб організації). Кількість таких занять, змістове їх наповнення зумовлюються віковими особливостями. Протягом дня можна проводити 5, 10, 20 чи й більше індивідуальних, групових і колективних міні-занять або, іншими словами, фрагментів розвивально-виховної зайнятості дітей, під час яких розкриватиметься запланована тема. Якщо ж навчального матеріалу, форм і видів роботи достатньо і інтерес дітей не спадає, цю тему можна розглядати протягом кількох днів, що не тільки допоможе різнобічно її розкрити, зануритися в проблему, а й обрати способи, час, визначити тривалість, які враховували б бажання, наміри, вподобання кожної дитини. Але міні-заняття не підміняють та не перекривають інші види, форми педагогічного впливу, не збільшують тривалість організованого пізнавального процесу. Навпаки, вони вивільняють час для самостійного пізнання, дослідження, вибору часу й місця виконання завдання-пропозиції, надають дитині можливість самодозування інформації, самостійного вибору діяльності, партнерів. Зміст міні-занять проникає в усі сфери життєдіяльності, змістові лінії, відбивається в усіх видах активності особистості.

Міні-заняття може бути:

- спланованим, спонтанним (не запланованим заздалегідь, без попередньої підготовки), ситуативним;

- фіксованим у часі, або ж його тривалість може визначатися інтересами і бажаннями дітей;

- індивідуальним, груповим, фронтальним;

- ініційованим дітьми чи педагогом;

- синтезованим за видами (розповідання казок, розігрування сюжетів фольклорних форм, описування емоційного змісту ситуації спілкування дійових осіб, характеру персонажів);

- варійованим у змінності видів діяльності: ігрової, пізнавальної, музичної, театральної, спілкування тощо.

3.2. Інтеграція – ефективна форма організації навчальної діяльності

       

         Інтегровані заняття спрямовані  на збагачення життєвого досвіду дошкільника, спрямовані на формування практичної компетентності дітей, сприяють  їхньому пізнавальному розвитку, а також дають змогу кожному дошкільнику вибирати справу до душі, приймати самостійні рішення, що передбачено Базовою програмою.    Інтегроване заняття триваліше за традиційне. Проте, оскільки чергуються різні види діяльності, активність дітей має хвилеподібний характер, і час для них минає не помітно. Єдиний критерій щодо визнання тривалості заняття – працездатність вихованців, їхня зацікавленість,залучення до процесу. Заняття має закінчитися за хвилину до того, як діти цього можуть захотіти. Тоді діяльність на ньому завжди буде для них бажаною. Досвід роботи в групі короткотривалого перебування вказує на те, що найлегше відбувається інтеграція на основі поєднання завдань логіко-математичного, мовленнєвого, пізнавального, соціально-морального, художньо-естетичного циклу, оскільки на їх основі відбувається оволодіння основами науки життя.

         Отже, під інтеграцією розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання й виховання в єдину цілісну систему для одержання якісно нового результату дошкільної освіти.

         Інтегрований освітній процес має конструюватися за принципами:

-         доступності;

-         науковості;

-         послідовності;

-         системності;

-         цілісності;

-         логічності;

-         вертикального тематизму.

    

          Організовуючи   навчальну діяльність, рекомендую  систематично використовувати завдання   експерементально-дослідницької діяльності, проблемно-пошукові ситуації та інші методи і прийоми, що позитивно зарекомендували себе в сучасній дидактиці. Слід поєднувати вербальні, наочні та практичні методи, відводити належне місце продуктивним видам діяльності, у яких дошкільник здатен до самовираження й самореалізації(малювання, ліплення, конструювання, художня праця), а також мовленнєвій, руховій, музичній діяльності. З урахування різного рівня інтелектуального розвитку, відмінностей у спрямованості пізнавальних інтересів окремих дітей доцільно диференціювати роботу з ними на заняттях та в повсякденному житті, об’єднуючи дітей у підгрупки та добираючи для кожної з них навчальний матеріал різного змісту, складності та відповідні методи та прийоми.

ІV. Форми організації педагогічної роботи

      Дошкільні групи короткотривалого перебування  формуються здебільшого з дітей 4-5-6-тирічного віку. Правильна організація діяльності в різновіковій групі – важлива умова досягнень поставленої мети. Пропонуємо кілька форм та прийомів організації педагогічної діяльності:

-         послідовна (заняття проводяться для кожної вікової групи - завершивши роботу з однією підгрупою педагог переходить до іншої. Застерігаємо від дублювання змісту, форм роботи в кожній підгрупі – цей підхід не тільки не розвивальний, а статичний, а подекуди гальмівний. Кожна група потребує свого змісту роботи);

-         одночасна (дві підгрупи або одна з підгруп розпочинають фрагмент діяльності та одночасно, чи майже одночасно закінчують. Педагог має майстерно варіювати, комбінувати види діяльності задля збереження інтересу кожної дитини  та відповідно продумати навантаження з врахуванням вікових особливостей дітей);

-         паралельна  (кожна підгрупа дітей одночасно, проте окремо одна від одної, залучена до різних видів діяльності з різним змістом. Форми, послідовність і способи використання ігрового, дидактичного матеріалів, посібників – різні. Завершує свою діяльність кожна підгрупа в різний час);

-         послідовно-одночасна форма організації  поєднує в собі елементи послідовної та одночасної форм(починають діяльність старші діти, а через деякий час залучаються молодші. Передбачається планування та реалізація для двох підгруп однієї теми або близьких до дочерних тем);

-         одночасно - послідовна теж  поєднує в собі елементи послідовної та одночасної форм(починають діяльність водночас молодші і старші діти, а через деякий час молодші завершують або переривають діяльність, а старші продовжують);

-         тематично – об’єднана(тематично однакова діяльність дошкільників, але з різними програмовими завданнями для вікових підгруп, що може час від часу переплітатися);

-         за Белл-Ланкастерською системою(показ, пояснення чи зразок якоїсь дії подає молодшим старша дитина, яка діє найправильніше).

    Перелік запропонованих форм організації педагогічної роботи не виключає їх комбінування, доповнення на розсуд  вихователя.

Плануючи спільні заняття за однаковими сферами життєдіяльності та змістовими лініями, слід дотримуватися певних вимог і рекомендацій:

-         одночасно з усіма підгрупами проводять лише такі заняття, на яких можна забезпечити дотримання організаційних та методичних вимог до педагогічного процесу;

-         бажано уникати ситуацій, коли складний для сприймання матеріал подається для всіх вікових підгруп. Важливо правильно визначити програмовий матеріал з погляду його сумісності, максимально наблизити вид діяльності (малювання, ліплення);

-         матеріал, підготовлений до заняття, має містити спільні елементи для дітей усіх підгруп, що дає змогу об’єднати вихованців у проведенні ігор, відгадуванні загадок, виконанні певних завдань;

-         одна з головних умов проведення спільного заняття – його чітке планування, регламентація кожного етапу;

-         поетапна робота з дітьми різних вікових підгруп неможлива без організації їхньої самостійної діяльності на кожному занятті. Коли в одній групі подаються і закріплюються нові знання, вихованці інших груп можуть працювати самостійно;

-         самостійні завдання продумуються та готуються педагогом заздалегідь і мають відповідати таким вимогам: активізувати розумову діяльність дітей; розвивати ініціативу; бути посильними для дітей і спиратися на раніше набуті знання; забезпечувати реалізацію принципу поступового ускладнення; враховувати особливості групи в цілому й окремих вихованців; бути різноманітними за формою і змістом; містити елементи новизни; мати відповідний ступінь труднощів для дітей кожного віку; достатня кількість роздаткового матеріалу з кожного розділу програми.

Позитивним у таких заняттях є те, що вихователю вдається вкластися в передбачений час, серйозно позайматися з малюками. Але зловживати, розраховуючи на самостійність старших дітей, не потрібно.

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує зусилля батьків, педагогів, психологів на розвиток творчого потенціалу дитини, що має свої особли­вості у дошкільному дитинстві, на своєчасне під­тримання досягнень індивідуальної своєрідності неповторного життєвого шляху дитини, забезпе­чення психолого-педагогічного супроводу розвит­ку дитини у дошкільні роки.

Подальший індивідуальний шлях розвитку осо­бистості дитини продовжується в початковій шко­лі. Підготовка дітей до школи має відповідати ви­могам та критеріям оцінки дошкільної зрілості дитини.   Така  підготовка  передбачає  фізичний, емоційний, пізнавальний і особистісний розвиток дитини, її готовність до взаємодії з довколишнім світом, розвиток специфічних видів діяльності, фундаментальних для дошкільного дитинства, які визначають і забезпечують адаптацію дитини до нового соціального статусу - статусу школяра. Сформованість самосвідомості, адекватної іден­тифікації себе зі своїм "Я", уміння співвідносити власні бажання, можливості та прагнення до здій­снення мети діяльності, здатність уявляти себе в минулому, теперішньому, майбутньому часі, орі­єнтуватись у своїх основних правах і обов'язках характеризує дошкільну зрілість дитини та її пси­хологічну готовність до систематичного навчання у школі.

Організація життєдіяльності дітей з урахуванням освітніх ліній, що включені до інваріантної та варіативної складових Базового компоненту, дає змогу забезпечити належний рівень соціально-особистісного розвитку дітей дошкільного віку в структурі неперервної освіти. Кожна освітня лінія Базового компонента дошкільної освіти завершується узагальненим визначенням результату освітньої роботи ― сформованістю таких видів  компетенцій:

-         -здоров’язбережувальної (обізнаність із будовою свого тіла, гігієнічними навичками за його доглядом; належністю до певної статі; продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей. Дотримання правил безпеки життєдіяльності);

-         особистісно-оцінної(обізнаність дитини з образом самої себе, своїм «Я», її місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, в різних видах діяльності). Здатність до самооцінки, довільної регуляції власної поведінки в різних життєвих ситуаціях, позитивного ставлення до власного внутрішнього світу (мотиви, ціннісні орієнтації, бажання і мрії, почуття тощо), оптимістичного світовідчуття щодо свого сьогодення і майбутнього);

-         родинно-побутової (обізнаність із нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх дотримуватися; уміння підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних та близьких членів родини);

-         соціально-комунікативної (обізнаність із різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватись їх під час спілкування. Здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе. Вміння співпереживати, співчувати, допомагати іншим, обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях);

-         природничо-екологічної (обізнаність з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо; усвідомлює їх значення для діяльності людини, для себе. Сприймає природу як цінність, виокремлює позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи, довільно регулює власну поведінку в природі. Усвідомлює себе частиною великого світу природи; знає про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття і краси; виявляє інтерес, бажання та посильні уміння щодо природоохоронних дій. Знає про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного довкілля, заощадливого використання природних багатств, використання води, електричної та теплової енергії в побуті; прикладає домірні зусилля зі збереження, догляду та захисту природного довкілля.);

-         предметно-практичної (обізнана із предметним світом, його особливостями в межах житла (предмети побуту, вжитку) і поза ним (транспорт, споруди закладів соціального і громадського призначення тощо), виготовленням предметів довкілля. Орієнтується у предметному середовищі за місцем проживання, дотримується елементарних правил поведінки на вулицях і дорогах. Користується побутовими предметами за призначенням. Обізнана з працею дорослих, виявляє інтерес і повагу до професій, бере участь у спільній праці з дорослими, дітьми; творчо виявляє себе у самостійній предметно-практичній діяльності. Застосовує елементарні економічні поняття; ощадливо ставиться до речей, грошових коштів);

-         художньо-продуктивної (сприймає мистецький твір з позиції краси, вирізняє його як естетичний. Виявляє себе емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно-ціннісно ставиться до проявів естетичного в житті. Реалізує здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва і дотичну інформацію. Переймає духовний потенціал мистецького твору у власний досвід, виховує в собі риси улюблених персонажів. Володіє комунікативними навичками спілкування з приводу змісту і краси твору, його засобів. Із задоволенням наслідує мистецькі зразки ― образотворчі, музичні, танцювальні, театральні, літературні. Охоче інтегрує в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід діяльності сприйняття і відтворення прекрасного (уміння, навички). Випромінює благополуччя під час мистецької творчої діяльності; має навички рефлексії стосовно власного мистецького досвіду; виявляє художню активність як складову особистісної культури)

-         ігрової (обізнаність із різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові тощо) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри);

-         сенсорно-пізнавальної (виявляє пізнавальну активність, спостережливість, винахідливість у довкіллі; вирізняється позитивною пізнавальною мотивацією; моделює, експериментує у довкіллі за допомогою вихователя і самостійно, використовуючи умовно-символічні зображення, схеми. Орієнтується в сенсорних еталонах (колір, форма, величина), їх видах, ознаках, властивостях; у часі і просторі; оволодіває прийомами узагальнення, класифікації, порівняння і зіставлення

-         математичної (виявляє інтерес до математичних понять, усвідомлює і запам’ятовує їх; розуміє відношення між числами і цифрами, склад числа з одиниць і двох менших (у межах 10); обізнана зі структурою арифметичної задачі; вміє розв’язувати задачі та приклади на додавання і віднімання в межах 10);

-         лексичної (оперує узагальненими словами різного порядку, стійкими загальновживаними словосполученнями; мовлення дітей набуває образності; за кількісною та якісною характеристикою словник дитини сягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах свого розуміння);

-         граматичної (вживає (неусвідомлено) граматичні форми рідної мови згідно із законами і нормами граматики (рід, число, відмінок, дієвідміна, клична форма тощо), має розвинене чуття граматичної форми; наявні корекційні навички щодо правильності вживання граматичних форм та порядку слів у реченні);

-         діалогічної (ініціює і підтримує розпочату розмову в різних ситуаціях спілкування, відповідає на запитання співрозмовника і звертається із запитаннями, орієнтується в ситуації спілкування, вживає відповідні мовні і немовні засоби для вирішення комунікативних завдань; дотримується правил мовленнєвої поведінки та мовленнєвого етикету і коректно виявляє власне емоційне ставлення до предмета розмови і співрозмовника та коригує його залежно від ситуації спілкування);

-         монологічної (володіє навичками розгорнутого, послідовного, логічного, зв’язного мовлення; складає різного типу розповіді, імпровізує, розмірковує про предмети, явища, події, друзів; доходить елементарних узагальнень, висновків; висловлює зв’язні самостійні оцінні судження стосовно різних явищ, подій, поведінки людей, героїв художніх творів; виявляє словесну творчість у різних видах мовленнєвої діяльності);

-         мовленнєвої (інтегроване вміння адекватно й доречно спілкуватись рідною мовою в різних життєвих ситуаціях (висловлювати свої думки, наміри, бажання, прохання), розповідати, пояснювати, розмірковувати, оцінювати, використовувати як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності, форми ввічливості (мовленнєвий етикет); спостерігати за своїм мовленням та мовленням інших, виправляти помилки, дотримуючись загальної культури мовлення, прагне творчо самореалізуватися.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні(нова редакція), 2012 р.

2. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», 2011 р.,264 с.